неверный

1) (вероломный, изменяющий) невірний, (сщ.) невірник, (ненадёжный) непевний, (склонный к изменам) зрадливий, зрадний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непевний. [З невірною дружиною куди піду, то загину (Пісня). Невірний (непевний) приятель (Київ). Човен непевний воді доручив (Л. Укр.). Зрадливий чоловік (Київ)]. -ная женщина - невірна (зрадлива) жінка (женщина), невірниця. -ное счастье - непевне щастя. -на их любовь - непевна (зрадлива, зрадна) їх любов, непевне (зрадливе, зрадне) їх кохання;

2) (ложный) неправдивий, невірний, (неправильный) несправедливий, неправильний, непоправний, (неосновательный) неслушний, (ошибочный) хибний, помилковий, (фальшивый) фальшивий. [Неправдиве змалювання події (Київ). Несправедливе (неслушне) зауваження (Київ). Чи вірна наша, чи хибна дорога? (Франко)]. - ный вес - неправдива (несправедлива) вага. -ный взгляд (в перен. знач.) - неправдивий (хибний, помилковий) погляд. -ное вычисление - неправильне (невірне) обчислення. -ный (фальшивый) голос - фальшивий голос. -ное известие - неправдива (помилкова, грубо: брехлива) (з)вістка. -ный ответ - неправдива (хибна, помилкова) відповідь. -ный перевод - неправильний (непоправний, невірний) переклад. -ный путь - непевна (хибна) путь (дорога). -ный слух (молва) - неправдива (грубо: брехлива) чутка. -ный счёт (бухг.) - неправильний (невірний) рахунок. -ные часы - неправильний (невірний) годинник;

3) (нетвёрдый, неустойчивый) непевний, невпевнений; (колеблющийся) хиткий, хисткий; (капризный) химерний. [Дрібним, непевним кроком пішов бічною вулицею (Коцюб.). Блимає непевний огник (Р. Край)]. -ный взгляд (в прям. знач.) - непевний (невпевнений) погляд, непевне око. -ный (неуверенный) голос - непевний (невпевнений) голос. -ная походка - непевна (невпевнена, хитка) хода. -ный свет, блеск - непевне (химерне) світло, непевний (химерний) блиск. -ные тени - непевні (хисткі, химерні) тіні;

4) (сомнительный, ненадёжный) непевний. -ное дело - непевна справа;

5) (не исповедующий господств. веры) невірний, (сщ.) невір (-ра, м. р.), невіра (-ри, общ. р.), невірник, -ниця, (соб.) невірство; (язычник, -ница) поганин (стар.) поган (мн. -гани) поганка, (соб.) поганство; (басурманский) бузувірний, (сщ.) бузувір (-ра), -вірка; срв. Неверующий 1. [Абдулла сумно дивився на цього невірного, з котрим так довго змагався (Олм. Примха). Ця, бачте, невіра, то й темниці доладу не вміє змурувати, - не то що ми, християни (М. Вовч.). Християни ставали учениками невірника (Павлик). Бо незрячий сей поганин був, ще вірив непохитно в честь і в вірність (Крим.)];

6) (недоверчивый) невірний, неймовірний. Фома -ный - Хома невірний, Хома неймовірний (Д. Укр.). [Знайшовся таки один Хома невірний, та так Хомою і звався (Франко)].

* * *

1) неві́рний; (неправильный) непра́вильний; (фальшивый) фальши́вий

\неверныйая но́та — неві́рна (фальши́ва) но́та

\неверныйое вычисле́ние — неві́рне (непра́вильне) обчи́слення

\неверныйый глаз — невірне о́ко

\неверныйьй перево́д — непра́вильний пере́клад

сде́лать (соверши́ть) \неверныйый шаг — перен. зроби́ти непра́вильний крок

2) (ненадёжный) неві́рний; ненаді́йний, непе́вний; (вероломный) віроло́мний, зрадли́вий

\неверныйое — дело непе́вна річ

мый сою́зник — неві́рний (ненаді́йний, непе́вний, віроло́мний, зрадли́вий, підсту́пний) сою́зник (спільник)

\неверныйый муж — зрадли́вий чолові́к

3) (колеблющийся) непе́вний, хитки́й, хистки́й, хитли́вий, хитля́вий

\неверныйая похо́дка — непе́вна (хитка́, хистка́, хитли́ва) хода́

\неверныйый свет — непе́вне (хитке́, хистке́, хитли́ве) світло

4) (недоверчивый) диал. неві́рний

5) (исповедующий чужую веру)

а) прил. невірний

б) в знач. сущ. неві́рний, -о́го, невіра, -ри

6) (в знач. сущ.: чёрт, нечистый) диал. нечи́стий; лихи́й, -ого